Курцеба Анастасія Володимирівна (медсестра)

Рекомендації для батьків щодо організації харчування дитини

            Раціональне харчування - це одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці. Харчування має не лише покривати енергію, що витрачає дитина, але й забезпечувати матеріал, необхідний для зростання й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що також викликає значні енергетичні витрати.

В їжі мають обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що є складовими тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.

У дитячому харчуванні мають бути враховані якісні показники білків. Найціннішим і найкориснішим для зростання дитини є тваринний білок. Достатня його кількість міститься в м'ясі, рибі, молоці, яйцях та ін. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа, макарони.

Важливу роль відіграють жири, що є пластичним матеріалом, слугують розчинниками вітамінів А і В. Надмір жирів шкідливий, адже сприяє порушенню обміну речовин, погіршенню засвоєння білка, іноді спричиняє розлади органів травлення. Жири, як і вуглеводи, є джерелом поповнення енергії.

Вуглеводи - це основний матеріал для енергії м'язової діяльності. Значна їх кількість міститься в овочах, фруктах, ягодах та їх соках, молоці, у вмісті яких є багато глюкози і фруктози.

У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Брак їх кількості різко погіршує стан здоров'я, зростання і розвиток організму. Адже вони беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, регулюють окремі біохімічні й фізіологічні процеси, забезпечують життєві функції організму.

Консультації

Тема. ДОБРИЙ АПЕТИТ І УЛЮБЛЕНІ СТРАВИ

                   Рецепт 1

•  Навчіться не помічати поганого апетиту дитини.

•  Не реагуйте хворобливо на те, що дитина мало їсть і демонстративно відсуває тарілку.

•  Не хоче їсти - спокійно і по-дружньому відпустіть її з-за столу, нехай терпить до вечері. Зрештою здоровий інстинкт переможе, їсти все одно захоче.

•  Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, якщо вона попросить їсти.

• Лагідно поясніть, що їсти необхідно у відведений для цього час. Вечерю у такому разі зробіть дещо раніше.

• На апетит впливає зміна обстановки. Підіть на прогулянку й ви побачите, з яким апетитом після  цього їстиме ваша дитина.

• Сміливо довіряйте здоровому інстинкту, закладеному самою природою.

Рецепт 2

• Давайте тільки ту кількість їжі, що з'їдає дитина із задоволенням. Здорова дитина здебільшого споживає стільки, скільки потрібно для її організму.

•  Утримуйтеся від розмов про те, що «дитина мало або майже нічого не їсть», адже вони шкідливі.

•  Своєчасно включайте в раціон дитини різноманітні, рекомендовані для її віку, страви та, проявляючи такт і наполегливість, привчайте їсти все, що корисне для неї.

•  Дотримуйте режиму харчування.

• Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися ложкою, виделкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Тема. ВОДА - ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ'Я

            Один із важливих елементів, що стосуються культури нашого харчування, - це вода. На жаль, у розмові з батьками дітей, які мають порушення шлунково-кишкового тракту, з'ясовується, що ці мало п'ють. Не тільки діти, але й самі дорослі. Маленькі діти страждають на запори. Надходження достатньої кількості рідини в організм людини - це важлива умова здорового травлення.

Діти і дорослі залежно від віку, а також пори року щодня мають випивати від 1 до 2 л води, крім соків, рідини (супів, чаю). Що це має бути за вода? Це не кип'ячена вода, а вода природна - це вода, що пропускають через фільтроочищувачі, які залишають якісний склад води, тобто достатній вміст кисню, певних мікроелементів, але фільтрують солі важких металів та інші якісь компоненти, що не потрібні організму. Крім того, в фільтрованої воді, пропущеній через бар'span єр, зменшено вміст хлору, що несприятливо впливає на організм людини.

Чому ми говоримо саме про некип'ячену воду? На жаль, кип'ячена вода втрачає багато властивостей, необхідних для організму.

І навіщо вода потрібна нашому організму? Вода бере участь у ножному фізіологічному процесі, зокрема як у процесі всмоктування, так і в процесі виділення. Однією з причин досить частих проблем кишечнику, зокрема, запорів у дітей і дорослих, є порушення водного балансу. Організму нічим виводити продукти, шлаки. Шлаки «залежуються» в кишечнику, призводячи до токсичних дій на організм у цілому, адже відомо, що довголіття, молодість, краса, здоров'я залежать здебільшого від роботи кишечнику.

Батькам і дітям потрібно пити живу, не кип'ячену воду. Яку? Використовуйте будь-які фільтри для очищення звичайної, проточної води від небажаних, несприятливих домішок.

Дитячий організм найбільш вразливий у холодну пору року і період «міжсезоння» (рання весна, пізня осінь), рідко коли застуда у дітей виникає влітку. Достатньо невеликого різкого перепаду температури, щоб віруси та інфекції, які є у повітрі (основний шлях передачі простудних захворювань - повітряно-крапельний), потрапляли в слизові оболонки дитини і почали активно розвиватися.

Кашель, нежить, підвищена температура тіла - все це ознаки респіраторних захворювань (ГРЗ, ГРВІ, фарингіт, ангіна). Ми рідко з’ясовуємо, яке саме захворювання у дитини, узагальнюючи всі ці поняття в одне - застуда. Застуда у дітей - одне з найпоширеніших захворювань. Простудні захворювання переносяться дитиною, як правило, без ускладнень, якщо симптоми були виявлені своєчасно, і дитина отримала належне лікування. Якщо застуду не лікувати, то ускладнень не уникнути, вона може перейти в тяжчу форму і стати хронічною.

Перші ознаки застуди у дітей

Застуду у дітей легко виявити по цілому ряду симптомів: кашель, нежить, закладеність носа, біль у горлі, підвищення температури тіла. Звертайте увагу на всі ці симптоми, кашель може бути «сухий», «гавкаючий», з виділенням мокротиння, нападоподібний. «Сухий» і «гавкаючий» кашель - ознака захворювання верхніх дихальних шляхів (фарингіт, ларингіт, трахеїт). Тривалий нападоподібний кашель з виділенням мокротиння говорить про те, що інфекція спустилася глибше і дійшла до бронхів і легенів.

Статистичні дані показують, що діти дошкільного віку хворіють на застуду приблизно 9 разів на рік, а діти, які відвідують дитячий садок, ще частіше - 12 разів. У підлітків і дорослих зазвичай відзначається близько 7 випадків застуди в році.

Тактика швидкого одужання

Якщо дитина підхопила застуду, її, зрозуміло, потрібно лікувати, щоб попередити ускладнення. Обов’язково необхідний візит лікаря додому у випадку, якщо дитина хворіє з якимись незвичними для застуди симптомами. Крім того, при лікуванні застуди у дітей, якщо батьки лікують дитину самостійно, і на третю добу не настає покращення, малюка теж обов’язково повинен оглянути лікар.

Консультація лікаря необхідна при таких симптомах:

• висока температура (вище 38, 5 градусів), що не проходить після 3-х днів лікування;
• холодний піт і гарячі руки у дитини;
• раптова млявість зі зниженою температурою;
• поява незвичайного висипу;
• діарея більше 5 разів за добу плюс багаторазова блювота;
• неадекватна реакція дитини на запитання-відповідь;
• раптово охриплий голос у дитини;
• порушення дихання;
• поява набряків, особливо на обличчі, в ділянці голови і шиї;
• вперше виникли скарги на головний біль.

Профілактика грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій

Профілактика грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

ГРВІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.


Профілактика захворювань:

Заходи профілактики поділяються на специфічні (вакцинація) та неспецифічні – вживання часнику, цибулі, відвару шипшини, смородини, настоянки елеутерококу, аралії, ехінацеї, китайського лимоннику, женьшеню, оксолінової мазі та гомеопатичних засобів.
До неспецифічних засобів профілактики, що спрямовані на зміцнення загальних захисних сил організму, відносяться всі оздоровчі заходи:

• фізична культура,
• загартування,
• перебування на свіжому повітрі,
• обмеження впливу шкідливих звичок,
• раціональне харчування з достатнім вмістом в їжі вітамінів.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

• Часто мити руки з милом;
• Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
• Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:


Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.

Найпоширенішими інфекційними захворюваннями серед дітей є кір, краснуха, розеола, вітряна віспа, коклюш, паратиф та інші.

Кір. Інкубаційний період — 9—16 днів. Починається захво­рювання як простуда у тяжкій формі, що має тенденцію до посилення. Очі червоніють і сльозяться. У дитини спостеріга­ється сильний і сухий кашель. Температура підвищується з кожним днем, приблизно на четвертий день за вухами з'явля­ються рожеві плями, які згодом поширюються на обличчя і все тіло. Плями з часом набувають темного забарвлення. Темпера­тура залишається високою, доки плями вкривають все тіло, а потім вона поступово починає знижуватися.
Якщо температура залишається високою, то слід думати про ускладнення хвороби. Ускладненнями можуть бути бронхіт, пневмонія, вушні абсцеси тощо. Доки тримається висока тем­пература, дитина не має апетиту і може їсти тільки рідку їжу. Якщо світло дратує дитину, слід зашторити вікна. Раніше вважалося, що світло сприяє розвиткові кору, але тепер встановлено, що це не так. У кімнаті має бути тепло. Не можна допускати до дитини людей з ознаками простуди, оскільки саме мікроби є причиною ускладнень. Полегшити перебіг захворювання можна своєчасним введенням гамма-глобуліну, дія якого триває близько двох тижнів.

Краснуха. Інкубаційний період — 12—20 днів. Ознак простуди майже немає. Може спостерігатися лише почервоніння у горлі. Температура рідко коли перевищує 38,5 °С і ди­тина може почуватися нормально. В перший день захворюван­ня з'являється сип, який має вигляд плоских рожевих плям, які потім стають блідішими і зливаються, так що тіло має вигляд одного суцільного запалення. Найхарактерніший показник краснухи — сильне збільшення і запалення лімфа­тичних вузлів за вухами і на шиї. Вони можуть набрякати ще до виявлення ознак захворювання.
Краснуха небезпечна також для жінок на перших трьох місяцях вагітності, оскільки це може негативно вплинути на плід. За тиждень краснуха проходить, якщо не з'являються ускладнення. Лікувальні заходи призначає лікар-інфекціоніст.

Розеола. Менш розповсюджене інфекційне захворювали трапляється у віці 1—3 роки. Інкубаційний період триває кілька днів, після чого температура швидко підвищується, але дитина не виглядає дуже хворою. Інколи в перші дні можуть спостерігатися судоми. Через 2—3 дні температура знижується до нормальної і з'являється сип, схожий на сип під час захворювання на кір. Ще через 2 дні сип зникає. Дитина в цей період може бути капризною. Можливість ускладнень виключена.

Вітряна віспа. Інкубаційний період — 10—12 днів. Першою ознакою захворювання є виникнення прищиків на обличчі і тілі. Біля основи прищиків шкіра червона. Згодом вони лопаються і утворюється кірочка, а нові з'являються протягом чотирьох днів. У дорослих дітей може бути головний біль і загальна слабкість за день до появи віспин. Маленька ж дитина не помічає таких симптомів. Спочатку температура тримається в нормі, а потім підвищується. Віспини, як прави­ло, сверблять.
Дитину тримають у ліжку протягом появи нових віспин. Свербіння можна частково зняти теплою ванною, в якій розчи­нено соду чи розчинний крохмаль. Зривати кірочку з пухирів неприпустимо. Хворого ізолюють до п'ятого дня від появи останньої віспини. Засохлі кірочки віспин не заразні.

Коклюш. Інкубаційний період — 5—14 днів. Першого тиж­ня у дитини з'являється нежить і сухий кашель. Нежить зго­дом проходить, а кашель залишається. Тільки наприкінці дру­гого тижня може з'явитися підозра на коклюш. Спостері­гається судорожний кашель (8—10 раз на одному диханні), після тривалих нападів кашлю може початися блювання. Сильний кашель на початку першого тижня свідчить про те, що дитина захворіла на коклюш. Це захворювання може три­вати від 4 тижнів до 2—3 місяців і становить надзвичайну небезпеку, особливо для дітей віком до двох років. Головна небезпека у загальному виснаженні організму й ураженні нер­вової системи. Більшість дітей відчувають себе краще, якщо в приміщенні прохолодно, але слід уникати переохолодження. Карантин триває протягом двох тижнів від зменшення кашлю. Якщо з хворим контактувало немовля, останньому слід негай­но зробити ін'єкцію проти коклюшу, оскільки для немовляти коклюш так само небезпечний, як і чума.

Паратиф. Інкубаційний період — 11—23 дні. Це захворю­вання слинних залоз, які розташовані у впадині біля мочки ву­ха. Спочатку запалена залоза заповнює впадину, а потім набря­кає увесь бік шиї. Дитина скаржиться на біль біля вуха і у горлі за день до появи пухлини. Температура спочатку невисока, але вона може піднятися на 2 — 3 день. Паратиф у середньому три­ває до 7—10 днів. Слід пам'ятати, що у хлопчиків у період ста­тевого дозрівання інфекція може пошкодити одне чи обидва яєчка, а це може бути причиною безпліддя. Паратиф — заразне захворювання і, як вважає більшість спеціалістів, на нього можна перехворіти два рази.
Дитину тримають у ліжку, доки не спаде набряк на шиї. Де­які діти не можуть їсти кислі продукти, оскільки це подразнює запалені залози, але інші із задоволенням їдять лимони, що вкрай важливо для підвищення опірності організму. Необхідна обов'язкова консультація лікаря щодо засобів лікування і вкрай важливо правильно встановити діагноз, оскільки зви­чайне запалення лімфатичних вузлів, які розташовані поруч із слинними залозами, потребує зовсім іншого лікування.

Скарлатина. Інкубаційний період — 7—8 днів. Почина­ється вона найчастіше запаленням зіва, блюванням, високою температурою, головним болем. Через 1—2 дні на теплих, воло­гих ділянках шкіри — в промежині, пахвинних ямках — вини­кає сип, який має вигляд однорідного почервоніння. Потім сип може поширитися на інші ділянки тіла, але навколо рота шкіра завжди залишається блідою. Горло дуже червоне. Почи­нає червоніти і язик.
Скарлатина спричинюється стрептококовою інфекцією, ди­тина може її отримати від людей, що хворіють на ангіну, чи просто від носіїв стрептококів. Нагляд лікаря повинен забезпе­чуватися протягом усього періоду хвороби. Слід повідомляти про всі нові симптоми, як то: пухлини на шиї, червона сеча, біль у суглобах, повернення високої температури тощо. Крім того, підступність хвороби полягає у виникненні ускладнень уже після того, як дитина повністю одужала. Причина — переохо­лодження організму протягом 10—15 днів після зникнення останніх симптомів.

Дифтерія. Інкубаційний період — 5—8 днів. Дуже небез­печне захворювання, яке можна попередити. Якщо дитина одержала три ін'єкції проти дифтерії в перший рік життя, а потім додаткові щеплення в один рік і кожні наступні три роки, вона практично захищена від захворювання на дифтерію. Хвороба починається із загальної слабкості, почервоніння у горлі і високої температури. На мигдаликах утворюються білі плями, які можуть поширитися на все горло. З'являється кашель, утруднюється дихання. Як правило, дитину у разі підозри на дифтерію госпіталізують.

Поліомієліт. Інкубаційний період — 1—2 тижні. Епідемії найчастіше спостерігаються влітку та восени. Захворювання починається, як і більшість інших інфекцій, з головного болю, високої температури. Може спостерігатися блювання, запор чи пронос. У тяжких випадках може настати параліч кінцівок. Лікарі вважають, що переохолодження та перевтома роблять дитину вразливішою до захворювання. Діти влітку часто купа­ються у річці, тому не можна дозволяти їм робити це до по­синіння шкіри і стукання зубів. Способи полегшення перебігу захворювання не відомі, але, з іншого боку, у більшості дітей воно відбувається без виникнення паралічу, а якщо він буває, то проходить безслідно. Стан хворої дитини покращується за умови належного догляду. Інколи параліч все ж таки зали­шається, тому необхідно завчасно попередити хворобу. Вакіпна Солка, що виготовляється з вірусу поліомієліту, допомагає організму виробити відповідні антитіла і попередити паралітичну стадію, але вона не допоможе, якщо дитина вже контактувала з хворими.

Туберкульоз. Інкубаційний період невизначений. Це захво­рювання проходить по-різному у дітей і дорослих. У дорослих у легенях розвивається «пляма» чи «рубець», що поступово рос­те, і його легко визначити за допомогою флюорографії. Захворювання має такі симптоми, як кашель з мокротою, від­сутність апетиту, швидка втомлюваність, підвищення темпера­тури, схуднення. У дітей же туберкульоз має інші форми. В перші роки життя опірність організму невелика, і інфекція може поширитися на все тіло. Тому не можна ні в якому разі допускати контакту немовляти з хворими на туберкульоз. У дітей старшого віку ця хвороба проходить у легкій формі, її перебіг можна навіть не помітити. В окремих випадках може спостерігатися блідість, роздратованість, втома, кашель. Туберкульоз може вражати легені, кістки, шийні лімфатичні вузли, але найчастіше ураження зазнають лімфатичні вузли біля основи легенів. У більшості випадків одужання відбу­вається протягом року чи двох, якщо додержувати правильно­го догляду відповідно до рекомендацій лікаря. На тяжку форму хворіють також підлітки, тому в Україні з метою виявлення захворювання на ранніх стадіях впроваджуються так звані туберкулінові випробування (реакція манту), які роблять усім без винятку дітям, починаючи з трирічного віку. Якщо після введення препарату шкіра в місці уколу червоніє і набрякає (позитивна реакція), то в організмі є або була паличка туберку­льозу. Але це не означає, що є захворювання. Позитивна ре­акція вказує на захворювання тільки у немовлят, а у старшому віці — на інфікування. Якщо в організмі була інфекція, то позитивна реакція зберігається на все життя. Коли, крім по­зитивної реакції на туберкулін, спостерігається кашель та інші симптоми, потрібне рентгенологічне дослідження для підтвер­дження діагнозу, і у випадку захворювання слід негайно поча­ти лікування спеціальними методами. Крім того, обстеження проходять усі члени родини і люди, з якими хворий спілку­ється, щоб виявити джерело інфекції.

Кишкові інфекції у дітей

Зараження людини кишковими інфекціями відбувається при попаданні виділяються хворим або носієм збудників до здорової людини. Холеру і дизентерію можна заразитися через воду, в яку потрапили збудники цих захворювань, тому в профілактиці цих важких інфекцій найважливішу роль відіграє доброякісне водопостачання (або вживання кип’яченої води при його відсутності).

Сальмонельозом можна заразитися через продукти тваринництва – м’ясо худоби або птиці. Оскільки ветеринарний контроль не завжди в змозі виявити заражене м’ясо, найважливіша міра профілактики – поділ на кухні посуду і начиння, використовуваної для обробки сирих продуктів і готових страв.

Профілактика кишкових інфекцій вимагає неухильного дотримання общегігіеніческіх заходів у побуті, при приготуванні їжі і під час їжі. У літній час всі харчові продукти слід закривати від мух. Готова їжа повинна зберігатися в холодильнику: при низькій температурі, навіть в разі потрапляння в їжу мікробів, вони не зможуть розмножуватися. До захворювання може призвести і нерозбірливість при покупці продуктів, що вживаються в їжу без термічної обробки – з рук, поза ринками, де вони проходить санітарний контроль.

Перша допомога дитині з харчовим отруєнням складається у звільненні шлунка від всього з’їденого – власне, на це і спрямований захисний блювотний рефлекс. Дитині треба промити шлунок. Після кожного епізоду блювоти дитині треба дати випити достатньо великий об’єм води (немовляті – 100 мл, дитині 2-7 років – 400-500 мл), у воді краще розчинити питну соду (3-4 чайних ложки на 1 літр). Інші лікарські засоби в розчин вводити не треба, тому що це не допоможе хворому, але може викликати побічні ефекти. Треба вкласти дитину, зігріти його і допомогти при блювоті. Блювотні маси бажано зібрати в стерильну (прокип’ячену) банку – вони можуть знадобитися для бактеріологічного дослідження з метою встановлення джерела інфекції. Оскільки блювота може вести до зневоднення, по її закінченні важливо напоїти дитини (дробовими порціями) солодкуватим чаєм, морсом. Важливо засвоїти, що при будь-кишкової інфекції дитина повинна багато пити, не варто боятися, що він вип’є більше, ніж треба. Якщо блювота припинилася, то через 4-6 годин можна запропонувати дитині поїсти. Старшим дітям краще дати легкі напіврідкі дотримувала (суп, кашу). Припинення блювоти ще не означає одужання; після неї може розвинутися пронос, що також потребують лікування.

Дитину з будь-яким видом діареї слід показати лікарю, який оцінить не тільки тяжкість хвороби, але і її можливу природу, заразність, необхідність протиепідемічних заходів і т.д. Лікар вирішує питання про госпіталізацію. Дітей, особливо старшого віку, з неважкими формами захворювання можливо лікувати в домашніх умовах. Батькам, однак, треба чітко знати і вміти виконувати ті лікувальні заходи, які проводяться при лікуванні вдома, в тому числі і до приходу лікаря.

Доведено, що більшість водянистих проносів викликається вірусами, і лікувати їх з допомогою антибіотиків марно. У всьому світі при кишкових інфекціях і харчових отруєннях застосовуються препарати-адсорбенти. Визнаний в педіатрії препарат Смекта використовується в комплексній терапії діарей, незалежно від причини, що викликала порушення стільця.

Що стосується дієти, то немає підстав повністю позбавляти дитини з кишковою інфекцією їжі, як це іноді практикувалося раніше. Треба лише зменшити об’єм їжі до 1/2 – 1/3 від норми і збільшити частоту годувань. Грудних дітей треба продовжувати годувати (грудьми або сумішами) так само, як і до хвороби. При гострому початку захворювання іноді доводиться пропускати одне годування через занепокоєння дитини та відмови його від їжі. Це не страшно, однак протягом усього часу хвороби дитині необхідно вводити рідину. Наступні годування проводять, дещо зменшивши обсяг їжі і збільшивши число годувань. Діти, яких не припиняють годувати, менше втрачають у вазі.

Старшим дітям з водянистою діареєю також не слід робити великої перерви в харчуванні. Їм на час гострого періоду слід давати більш легкі нежирні овочеві страви, каші, киселі, з другого-третього дня слід вводити і варене м’ясо. Проте якщо у дитини різко знижений апетит і від їжі він відмовляється, насильно годувати його не треба.

Будьте здорові!

.