«Використання музичної гри

в життєдіяльності дитини»

Консультація для батьків дітей старших груп

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання( дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження(заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

1. « Подоляночка»                                          4. «Диби, диби, дибки!»
2. « Ой, Василю, товаришу!»                     5. «Садівник і козенята»
3. « Впізнай за голосом»                             6. «Гуси - лебеді»

                                                                            Дати малятам радість
Одне із основних завдань дошкільної оселі-роз¬виток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в. розвитку дітей, бо музи¬ка, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Голо¬вне в музичному виховання-дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, Інтерес до музики. Зокрема, хочу поділитися думками, враженнями та спостере¬женнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей раннього віку.
Виховання художнього смаку-неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски»,-відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюкзаспокоюється, набуває етану пси¬хологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис: Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчи¬ки й дівчатка пісню про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати, їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода., що композитори та поети мало пишуть для наймолодших. Як музичний керів¬ник/ прагну робити все можливе для всебічного роз¬витку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літера-тури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхів вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, 3 неї ми дізнаємося про думки й Сподівання, Історію того чи іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес І до творчості Інших народів.. Хочу висловити. й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже .часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди,, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспромож¬ні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливові низь¬копробного розважального мистецтва, ознайомлюю¬чи дітей з прекрасними народними творами, класи¬кою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некритично використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. "Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне пот¬рібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується; новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкри-ває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння. 




                                                                       Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості. 
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ му¬зики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатс¬тво звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли
нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали віль¬ну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: тре¬ба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико»і «Музич¬ні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уя-вити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Му¬зика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.

                                                                   Навіщо дитині ляльковий театр?

Оживаюча лялька - чи можливо це? 
Яке маля не мріяло хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки - роботи не здатні цю мрію виконати, адже їхній руху механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивне створіння рук людських - ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки й "оживити" силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до навколишніх його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на особі крохи. За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей
ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як він це робить зі звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді що відтворить ситуацію, що травмує дитину, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулы - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний йому емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, яке це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.
Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості педагога і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості педагога і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як бабуся, мисливці, козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з Іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільнихзакладах виді Ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:-«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. _ Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів, - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого. 

                                                                                       Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей. 

Вплив музики на мозок дитини 
Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

                                                                 Музика в життєдіяльності дітей
Логіко-математичний розвиток
Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

                                                                        Мовленнєвий розвиток
На заняттях з розвитку мовлення музичні вправи та ігри допомагають краще зрозуміти різницю між голосними та приголосними звуками, твердими і м'якими
приголосними, ритміку вірша, а також полегшити й урізноманітнити процес навчання читання. Проспівуючи склади, діти краще засвоюють і вже не плутають
поняття "звук" і "літера", практично з перших занять починають правильно складати й читати слова.
Музичний матеріал можна використовувати і в процесі заучування віршів. Спосіб запам'ятовування, коли віршовані тексти промовляються на тлі спеціально дібраного музичного супроводу, мобілізує увагу дитини, допомагає створювати асоціації за суміжністю або схожістю, й завдяки цьому вона запам'ятовує швидше, а пам'ять отримує додаткове тренування. Створити в уяві яскравіші образи природи або об'єктів предметного світу допоможе накладання на музичне тло звуків цих об'єктів, записаних у реальних умовах (наприклад, шелест листя, голоси птахів, стукіт коліс потяга і т.д.).

                                                                           Малювання і письмо
Музичні фрагменти, супроводжуючи процес образотворчої діяльності дітей, стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки,
пожвавлять візуальні образи. Правильно дібрана музика допоможе також сконцентрувати увагу дітей, налаштувати на роботу над малюнком. Музика, як і мовлення, може стати інструкцією до дії, вона здатна бути регулятором рухової діяльності руки. Ритмічна періодичність лежить в основі функціонування організму і багатьох видів діяльності людини. Тож ритмічні музичні твори допомагають дитині наносити однакові зображення через рівні відстані. Так малята вправляються у малюванні орнаментів, орієнтуванні на площині аркуша, написанні елементів літер у рядку. Слід зазначити, що у старших дошкільнят проявляються індивідуальні відмінності у формуванні графічних навичок. Одні діти виконують рухи швидко, енергійно, і деяка неточність руху їх не бентежить, цікавить лише його загальна спрямованість. Інші прагнуть виконати якомога точніший рух, щоб одержати правильну лінію. Супровідне використання музичних творів з різним ритмічним малюнком дає змогу уповільнити рух руки у квапливої дитини і, навпаки, пришвидшити його у повільної.
Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно вписуватись у структуру навчання. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спи-раючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду. Кількість супровідного музичного матеріалу на занятті має бути оптимальною: занадто велика його кількість ламає структуру заняття, знижує робочий настрій і, зрештою, перестає викликати інтерес. У той же час недостатнє або незавершене використання музичного супроводу, ігор та вправ, не дасть бажаної користі.

                                                         Рекомендації щодо добору музичного матеріалу
Основні критерії добору музичних творів
для роботи з дошкільнятами
• Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
• Не дуже швидкий темп.
• Мелодійність.
• Яскраві інструментальні тембри.
• Високий професіоналізм і академічність виконання.
Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що,
по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її
оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембоів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
§ 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику
1-1,5 хв;
§ 4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
§ 5-6-річні діти — ДО З хв.
Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
(акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті
треба забезпечити ситуації успіху.
Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки
(зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається".
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного ривка.
Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

                                                                                Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.
Гра "Скільки звуків у акорді"
Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
Зміст
Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зображенням крапок і зіграти свій варіант акорду.
Щоб акорд залишався милозвучним і щоб легше було сприймати кількість звуків на слух, педагог ілюструє кількість звуків, додаючи через одну клавішу (звуки грає не послідовно, а одночасно). Отже, кількість "десять" ілюструється двома акордами по п'ять звуків. Проте дитяча рука не може охопити таку відстань на клавіатурі інструмента, тому "зіграти десять" дитина може, натискаючи клавіші підряд (п'ять — лівою рукою і п'ять—правою), а заразом і закріплює, що 10 — це 5 і 5.
Гра "Музична лічба"
Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
ЗМІСТ
Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєдну-ється друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
"Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
збільшується насиченість звучання і навпаки.
Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

Гра "Музичне Сонечко" 
Мета. Ознайомлювати дітей з голосними звуками та відповідними літерами. Формувати вміння читати злиті склади (приголосний + голосний).
Обладнання: два диски однакового діаметра з цупкого паперу або картону, скріплені болтом з гайкою так, щоб нижній диск вільно обертався. На верхньому
диску намальоване усміхнене Сонце, до нижнього диска прикріплено 10 промінців; на кожному промінці — велика червона літера, що позначає голосний звук: по лівому півколу — И, Е, А, О, У; по правому півколу — І, Є, Я, Ю, які пом'якшують приголосні.
Зміст
Педагог повідомляє дітям, що сьогодні до них у гості прийшло веселе Сонечко, яке дуже любить співати: "Кожен промінець співає свій звук. Спробуймо заспівати разом із Сонечком усі ці звуки". Проспівує кожний голосний звук, показуючи відповідну літеру на промінці, діти повторюють. Проспівування голосних звуків допомагає їм зрозуміти різницю між голосними і приголосними звуками (на відміну від приголосних звуків голосні можна співати). Проспівувати голосні звуки можна по-різному. Наприклад: "а", "о", "е", "и", "у" — на одній ноті внизу; "я", "є", "і", "ю" — на цій же ноті через октаву вгору. Або:
"а", "о", "є", "и", "у" — ступінчастим рухом мелодії вгору; "я", "є", "і", "ю" — вниз. Так діти навчаться безпомилково поєднувати голосні звуки з приголосними й визначати твердість або м'якість приголосного звука.
Можуть бути й інші варіанти проспівування голосних звуків, а потім і злитих складів, наприклад: "ми,'-"ме"-"ма" — весело (за мажорним тризвуччям),
а "мі"-"мє"—"мя" — сумно (за мінорним). Цей прийом також допомагає швидко осягнути різницю між твердими і м'якими приголосними звуками. Читаючи злиті
склади, можна за вказівкою педагога співати разом із Сонечком знайомі мелодії на якийсь певний склад або на різні склади. Наприклад, заспівати "Ой є в лісі калина" (укр. нар. пісня) на "пи-пи-пи".
При ознайомленні з новим приголосним звуком або при читанні складів літера розташовується ліворуч від Сонечка, і діти проспівують склад, прокручуючи диск із промінцями. Педагог розповідає, що кожен промінець
освітлює приголосний звук по-своєму. "Подивіться: якщо промінець Е посвітить на приголосний В вийшло "ве" (співаємо внизу), а якщо на В посвітить промінець
Є — вийде "вє" (співаємо вгорі)". Придумуючи різні способи проспівування злитих складів (голосно-тихо, внизу-вгорі, весело-сумно (у мажорі — в мінорі)), педагог має змогу в ігровій невимушеній формі ознайомити дітей з твердими та м'якими приголосними.

Гра "Караоке" 
Мета. Формувати у дітей вміння читати слова і словосполучення (виконувати знайому пісню із зоровою опорою на текст).
Обладнання: телевізор, в і деомагн ітофон або комп'ютер. Можна обійтися й підручними засобами — написати великими літерами за складами текст пісні на довгих смужках паперу (фразами) і перегортати їх, як календар.
Зміст
Починати "Караоке" краще з добре знайомих дітям пісень. Спочатку їм пропонують прослухати пісеньку, потім усі разом читають текст, а далі вже співають, стежачи очима за текстом. Можна поділити групу дітей на кілька підгруп (за рівнями читання) і співати пісеньку підгрупами — спочатку діти, які добре читають, потім слабкіші.
Якщо пісня добре знайома дітям і вони знають слова напам'ять, це не означає, що читання-караоке марне. Навпаки, в цьому разі малим ще простіше порівнювати звучання слова з його написанням, а це допомагає швидше опанувати техніку читання. Головне — домагатися того, щоб діти стежили очима за текстом.
Інший варіант гри — спів за вказівкою — співати той рядок, який показує педагог. У цій грі діти охоче виконують пісні, непомітно для себе прочитують ДОСИТЬ значну кількість текстів і вправляються у читанні їх цілими словами.

Вправа "Талановиті пальчики" 
Мета. Формувати у дітей графічні навички (володіння образотворчим інструментом, вміння передавати форму предметів, ліній, штрихувати по контуру).
Обладнання: магнітофон, аудіозапис музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання, набори кольорових олівців (фарб).

Вплив музики на психічну діяльність дитини

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії). 
У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла. 
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.



                                       Вплив музики на розвиток особистості дошкільників

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріорийетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти,розроблену у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному. 
Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її.Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.
Як відомо,музика-вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.
Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені інтересно.”

Допомогти дитині відчути красоту і силу впливу музики- це задача важна. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників”.Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним. 
Музичне виховання- частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецьтва (музика ,образотворче мистецьтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецьтва доступний дитині.
Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвивая виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.
Відомо, що пісена творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру „Зайчик.”,”Зайчик-побігайчик”, „Вовчик”, „Кішка та собачка.”і т.д.

В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм. 
Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.
Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний вкус.
Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та творчості.


                                                         Вплив музики на інтелект дитини


Якщо ви хочете розвинути інтелект вашої дитини, то почати займатися музикою треба вже з чотирирічного віку. 

Регулярні заняття музикою поліпшують пам’ять і стимулюють розумовий розвиток дітей, стверджують у недавно опублікованому в журналі Brain дослідженні канадські вчені. Автори роботи заявляють також, що їм вдалося отримати перші докази існування зв’язку між заняттями музикою та вмінням концентрувати увагу. 

Через рік після початку занять діти показували більш високі результати в тестах на пам’ять, пов’язаних з такими показниками загального інтелектуального розвитку, як письменність, математичне мислення та рівень  Дані тестів підтверджуються також результатами сканування мозку. 

Ці висновки, як зазначають автори дослідження — вчені з Університету Макмастера (Гамільтон) і Університету Торонто — потішать батьків і вчителів, які вважають, що заняття музикою повинні стати частиною дошкільної освітньої програми та програми для молодших класів, пише gzt.ru з посиланням на The Daily Telegraph. 

«Через рік занять діти досягли помітних успіхів у виконанні музичних вправ, і це недивно. Але нам здається дуже цікавим, що після уроків музики істотно поліпшуються функції пам’яті, — говорить професор Лаурель Трейнор з Університету Макмастера. — Примітно, що подібний ефект, як свідчать наші дослідження, спостерігається навіть у дітей, яким лише чотири роки». 

Професор Трейнор, яка очолювала разом з Такако Фуджіока дослідницьку групу, порівняла 12 дітей віком від чотирьох до шести років. Шестеро з них (п’ять хлопчиків і одна дівчинка) тільки почали заняття в музичній школі Suzuki, з шістьма іншими (чотирма хлопчиками й двома дівчатками) музикою не займалися. Діти, вибрані для участі в експерименті, росли приблизно в однакових умовах, не виявляли якихось особливих музичних талантів, і їх навчання відбувалося з використанням однієї методики. 

З допомогою магнітоенцефалографії психологи заміряли активність мозку під час прослуховування дітьми звуків скрипки, а потім — у ситуації, коли дитина чує лише «білий шум». Виявилося, що в усіх дітей мозок активніше реагував саме на звуки скрипки, виділяючи більше ресурсів для обробки осмислених звуків. Через рік швидкість реакції мозку на звуки в усіх дітей зросла, що означає, що в процесі дорослішання збільшилася провідність імпульсів між нейронами. 

Але найцікавіше полягало в тому, що мозок дітей, які навчалися музики, почав значно краще сприймати музичні звуки й при цьому збільшився загальний обсяг пам’яті. У контрольної групи подібних змін виявлено не було. 

Професор Трейнор особливо зазначає, що діти, які займалися музикою, показали значно кращі результати в тестах на запам’ятовування. «Це свідчить, що заняття музикою впливають і на загальну когнітивну функцію мозку, пов’язану з пам’яттю й уважністю», — вважає вона. 

На думку її колеги, лікаря Фуджіока, «тепер став очевидним позитивний вплив музичних занять на загальний когнітивний розвиток дітей і те, що уроки музики мають стати обов’язковою частиною дошкільної освіти». «Їх також треба ввести до програми навчання школярів молодших класів», — додає вчений. 

Вплив додаткових занять на інтелектуальний і соціальний розвиток дітей вивчався й раніше у дослідженні фахівців з Університету Торонто, яким керував лікар Гленн Шелленберг. Тоді на підставі спостережень за 144 шестирічними дітьми було встановлено, що музика позитивно впливає на їхній загальний розумовий розвиток. 

І хоча попередні дослідження довели, що уроки музики сильніше сприяють зростанню IQ школярів, ніж, наприклад, заняття театральним мистецтвом, професору Трейнор першою вдалося продемонструвати подібний вплив музики на функції мозку.

Обдарованість як вияв здібностей дитини

Обдарованість є найвищим проявом здібностей дитини. Тому серед групи здібних дітей лише одна може бути обдарованою. Музична обдарованість проявляється в дуже ранньому віці, тому наше завдання полягає в своєчасному виявленні цих здібностей у дітей. Найбільше, звичайно, нас цікавлять музичні і артистичні здібності дітей. Таких дітей, здебільшого,
виявити не важко.
Наприклад, діти, в яких є музичні здібності 

- люблять музику і музичні записи, намагаються бути там, де звучить музика; 
- швидко і легко відгукуються на ритм, мелодію, уважно прислуховуються до них, легко запам’ятовують;
- ці діти співають, або швидко освоюють гру на музичних інструментах, вивчені твори вони виконують з почуттям, з настроєм;
- ці діти вміють створювати свої мелодії, і на музичних заняттях, під час імпровізації простих мелодій, вони легко справляються з цим завданням.

Артистичний талант виявити теж не важко. Ці діти 

- коли не вистачає слів, часто виражають свої думки мімікою, жестами і рухами; 
- намагаються викликати емоційні реакції в інших, коли розповідають про щось цікаве;
- змінюють тональність і виразність голосу, наслідуючи той чи інший персонаж;
- такі діти охоче виступають перед аудиторією, особливо дорослою;
- вони легко копіюють звички, пози, вирази обличчя інших людей і тварин;

Чим раніше ми почнемо розвивати у дітей ці здібності, тим більше шансів їх повністю розкрити. На жаль, популярний вислів «талант себе виявить» не відповідає дійсності. Нерідко трапляється так, що діти приховують свої здібності, якщо ми не оцінюємо їх належним чином. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо ми підтримаємо її творчість. Тому музичні заняття повинні бути завжди творчими, цікавими, результативними. А, оскільки, творчі здібності проявляються найбільше у грі, то ми постійно використо- 
вуємо елементи гри на музичних заняттях. Велику роль у розвитку творчих здібностей дітей відіграють вечори розваг, свята, музично-театралізовані дійства, де діти, в повній мірі, можуть розкрити свої співочі, танцювальні та акторські здібності. Також ми окремо плануємо роботу з дітьми, в яких є ознаки обдарованості. І, звичайно ж , дуже важлива в роботі з обдарованими дітьми співпраця музичногокерівника, вихователів і батьків.

На закінчення хочу сказати, що не слід ділити дітей на «математиків», «співаків», «танцюристів», «читців», «розумних» і не дуже, бо ці характеристики дуже несталі і тимчасові. Все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною. І не будемо забувати, що для ефективної реалізації здібностей треба створити, насамперед, сприятливі умови в сім’ї і в дитячому садку.

Який інструмент обрати для навчання дитини музиці?

Ви вирішили, що все-таки вашої дитині необхідна музична освіту. Це дуже гарно! Залишилася всього лише дрібничка - на чому маля буде вчитися грати? Добре, якщо чадо з дитинства мріяло бити маленькими ручками по клавішах піаніно дому. А якщо ні? Я дам декілька рекомендацій. 

Перш за все, ви повинні знати про навантаження для дитини. Якщо вона мріяла стати великим піаністом, то працювати тоді доведеться не менше двох годин. Кожен день! А далі більше. Тобто дитина протягом цього часу буде сидіти на стільці. Якщо це духовий інструмент - то не більше години на день. Так як музиканту постійно активно доводиться дихати, то іноді може запаморочитися голова. 

За медичними показаннями. Якщо у Вашої дитини астма або проблеми з диханням, то немає нічого краще духового відділу - флейта, саксофон, труба, кларнет, валторна - все що завгодно! Тут вашій дитині спочатку запропонують почати вчитися на невеликій дерев'яній або пластмасовій блок-флейті. Цей етап єдиний для всіх духових. Тут пізнаються ази нотної грамоти, мелодії і що найголовніше - розвивається дихання! Є багато випадків, коли хвороба відступала під завзятістю і працьовитістю дитини через два-три роки занять. Тут завжди (за винятком валторни - іноді) потрібно стояти і тримати правильну поставу. За цим постійно стежитиме викладач. 

Якщо є проблеми з опорно-руховим апаратом та координацією рухів, то краще - ударні інструменти. Тут навчать не тільки «бити паличками» по барабану, але також в обовd'язкову програму входить ксилофон. Пам'ятаєте, продається такий невеликий інструмент для дітей? Це міні-копія. Є величезний інструмент з дерев'яних перекладин, по яким треба легенько бити. Доводиться постійно рухати руками, стежити за ритмом і своїми рухами, щоб просто палички не зачепилися одна за одну. 

У першу чергу, ви будете проходити з вашою дитиною співбесіду у викладачів. Дитині дадуть кілька найпростіших завдань, щоб визначити, чи є у неї слух, почуття ритму. Тобто, дитина відвернеться, викладач буде грати різні ноти на фортепіано і просити дитину заспівати їх. Потім награє певний простий ритм, і дитина повинна буде його проплескати у долоні. Нічого складного, але після такого невеликого прослуховування викладач скаже Вам про талановитість Вашої дитини, про те, чи має вона музичний слух. Але ж думка педагога не є істина в останній інстанції - все це досить відносно. 


Обов'язково зверніть увагу на викладача як особистість. Ознайомтеся з ним, поспілкуйтеся. Адже саме він буде проводити дуже багато часу з вашою дитиною, і він повинен бути хорошим психологом і педагогом. Посидьте на заняттях з іншими дітьми, подивіться на методи викладання. Бувають випадки, коли викладачі б'ють дітей по руках, відстукували ритм по голові дитини, кричать на нього, якщо у нього щось не виходить. Такий викладач не потрібен вашої дитині… 

Дитина в музичній школі може вчитися за скороченою і за повною програмою. Все залежить від набору. Є семирічки, є п'ятирічки. Перший варіант краще - тому що навантаження не таке сильне, програма майже така ж, тільки триває довше за часом. Це буде краще для дитини. Якщо Ви не хочете, щоб дитина витрачала занадто багато часу, то можна вибрати скорочений варіант, але він, як правило, не найвдаліший в плані подальшого зростання. 

Не забувайте, що в музичній школі багато факультативних заходів - оркестри, вокальні ансамблі. Вони беруть участь у різних конкурсах, виїжджають з виступами за кордон. 

Під час випускного року перед такими малюками постає закономірне питання про те, ким бути далі. І тут вже, звичайно, вирішувати дитині. Якщо вона не бачить свого життя без музики, та весь час навчання постійно підбирає мелодії, то Вам треба серйозно поговорити з дитиною про її подальше життя. 

Звичайно, є люди, які дотримуються думки, що музикою на хліб не заробиш, що потрібно щось більш серйозне, щоб не залишитися голодним на вулиці і не грати в переході. Загрожувати дитині такими страшними картинами не варто - потрібно зважити всі за і проти. Якщо дитина не дуже талановита, не вигравала конкурси, її не особливо хвалили в школі, то немає сенсу йти по музичній стезі далі. Адже за сім років навчання дитина вже цілком може виявити свою талановитість. Будьте реалістичні, та не забувайте про майбутнє своєї дитини! 

 

НАРОДНІ ІГРИ - ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.
Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою
свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної
культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні
певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку
форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка
вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного
виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють
мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.
Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові,
заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей
образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної
інтонації:
1. Росте морква із землі
Або вирву , або ні.
Раз, два, три.
2. Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток - дрібних квіток,
Діти - квіти, квок!
т
Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям
народні ігри. їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики,
багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до
того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.
Наприклад, тему "Праця дорослих" доповнять ігри - пісні: "А ми просо
сіяли" і "Шевчик", "Соловейку, сватку, сватку"; до теми "Народні обряди та
традиції" лучитимуться "Подоляночка", "Горобейко" "Ірву, ірву горішечки"
тощо.
У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала;
живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-
дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб'ята, травичка, огірочки, морквиця -
надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на
порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна),
епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор
різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення
протягом усієї гри ("Ой так, ой так , ой так сіють мак"), в інших - у повторі
щось змінюється.
Дітям довподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел
народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого
земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: "Хиталочка -
гойдалочка", "Променята"," Співаночка - весняночка", "Від весни до зими".
Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, - свята і обряди,
пов'язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки,
колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є "Спи, Ісусе, спи", яку ми
співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози,
ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.
Окрему групу складають веснянки, гаївки ("Ой весна, весна днем
красна", "Вербовая дощечка"), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню
весни і початку літа. їх співали під час так званих " зелених свят".
Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний
апофеоз землеробської праці селянина - трударя. За своїм походженням він
такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських
пісень усіх слов'янських народів (пісня-гра "Синичко, синичко").
Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані
в операх П.Чайковського" "Черевички", М.Римського - Корсакова "Ніч перед
Різдвом", М.Лисенка "Утоплена, або Русальська ніч", "Різдвяна ніч".
Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів,
фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в
роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму,
співучості і неповторності.
Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не
можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей
творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку
роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а
розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.
Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного
виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури
слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші
від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.
На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури,
архітектури - музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова
вона розгортається в часі.
Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей
любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно
збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші
музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні
передати рухами.
Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує:
"Музика стане професією небагатьох, але полюбити,
навчитись слухати її і розуміти повинні всі".